Якось одна сім’я вирішила переїхати із міста у власний будиночок – і сусідів галасливих під боком немає, і грядки з моровкою організувати можна, і повітрячко свіжіше. Словом, спрвжній рай після міської задухи.
Будиночок купили, потихеньку з квартири виселяються. Вигрузили великі меблі, шафи-купе і тому подібне, а вантажники поки не під’їхали. Ну і залишили їх без нагляду, не пропадуть же – перший поверх, вікна відчинені, можна наглядати і одночасно речі дозбирувати.
І треба ж статися такому збігу – саме у цей час проїжджає ЗИЛ, сміття збирає. Вирішили чесні трудяги-сміттярі, що це все – відживші своє меблі, викинуті хазяями. Зупинилася чемно – тай давай ті меблі до решти сміття закидати. А жінка з чоловіком у квартирі не зразу цю халепу помітили, на жаль. А коли помітили – мягко кажучи, здивувались. Жінка від шоку оговталася першою – надвір вибігає, кричить, руками махає… Один зі сміттярів зрозумів одразу ж, у чому справа, аж руки в бідолахи опустилися. А інший чи то не дочув, чи що, але здалося йому, що їх з напарником лають за занадто повільну роботу. І почав він інтенсивніше все ламати/трощити, та у недра сміттєвого баку на колесиках закидати. Тут уже в жінки руки опустилися…
Звичайно ж, все потім тихо-мирно з’ясували. Мораль – не залишайте свої речі без нагляду, бо хто ж зна, який курйоз трапитись може.
