Психіка людини – річ складна та до кінця не вивчена. Навіть зараз, не зважаючи на значні досягнення медицини, саме у цій галузі є багато незвіданих куточків та потаємних місць більш ніж достатньо.
Якщо Ви відчуваєте потребу виявити в себе такі місця, то Вам сюди – принаймі, тут не будуть ставити Вам всілякі експеременти.
Звісна річ, для того, щоб хоча б трошки привідкрити завісу над усім незвіданим, що ховається в людській душі, на протязі всієї історії людства було проведено безліч різноманітних експериментів. Вдалих і не дуже, цікавих і антиморальних – словом, найрізноманітніших. У цій статті ми виокримемо лише кілька з них, достатньо порівняно безневинних.
Один професор електротехніки, що викладав у Лондонському університетському коледжі – Артур Елісон – полюбляв експериментувати з людьми, їх свідомістю та підсвідомістю. Одного разу він зібрав групу людей і спробував переконати їх, що силою колективної думки, спрямованої на один предмет (у тому випадку – вазу) можна змусити його левітувати (тобто, здійнятись у повітря). Професор встановив вазу на столі і всі почали старатися зрушити її з місця силою думки. Елісон не був надто добросовісною людиною, тож за допомогою певних маніпуляцій змусив таки підятися ту вазу.
Ціль була досягнута, ваза піднялась у повітря. Піддослідні не знали про уловки професора, тож на їх очах відбулося справжнє диво. Здавалось би – шарлатан собі тай шарлатан. Але виплив один цікавий момент – одна жіночка поважного віку запевняла, що бачила, як якась сіра субстанція оповила вазу в момент її левітації. А ось інша учасниця групи, професор фізики, взагалі не побачила щоб ваза рухалась. Тобто, її недовіра до таких людських здібностей була настільки міцною, що мозок просто відмовився сприйняти те, що насправді бачили очі. Тож твердження, що кожен бачить те, що хоче бачити, насправді є правдивим.
У 20-х роках минулого століття психолог Джон Уотсон вирішив поставити експеримент, який полягав у прививанні дитині певних рефлексів. Він вирішив перевірити, чи зможе на рівному місці змусити маленьку дитину боятися щурів. Його жертвою став Альберт, якому на той момент було усього 9 місяців. Як тільки малюк наближався до щура, лунав різкий, голосний та лякаючий звук. Експеримент виявився більш аніж вдалим. У дитини розвинувся не просто страх, а дуже сильна фобія. І не лише перед щурами – Альберт почав панічно боятися мягеньких пухнастих ковдр та дрібних тваринок загалом.
Про 25-й кадр зараз ми чуємо дуже багато. Але мало хто здогадується, що явище це не нове, адже перший експеримент такого впливу на підсвідомість провели у Штатах ще у 1957 році. Джеймс Вайкері, відомий знавець та аналітик ринку, запропонував працівникам ЗМІ переглянути коротенький фільм про рибу. Збоку було чітко видно, що глядачі дуже активно жують поп-корн та п’ють колу.
І зовсім не тому, що вони були такі голодні чи спраглі, просто періодично з тривалістю 1/24 секунди на екрані висвічувалися надписи “випий коли” та “з’їж поп-корн”. Цього часу не вистачало для того, щоб людина ідентифікувала надпис, але ж вона його бачила і імпульс мозку очі передали. І хай там які зараз баталії точаться навколо 25го кадру, його впливу та взагалі існування, а тоді за 1,5 місяця продажі поп-корну зросли на 57,5%, а коли – на 18,1%.
